Острови Сієс — найдоступніше місце для дайвінгу в Галісії, проте доступність тут не означає простоти. Вода тримається на рівні 13–17 °C цілий рік, видимість стрибає між 4 і 20 м від тижня до тижня, а щільність популяції звичайного восьминога вже давно перевищує все, що може запропонувати Середземне море. Для дайверів, звиклих до теплих і чистих вод, цей куточок Атлантики живе за іншими правилами.
Сієс — три острови (Norte, Faro і San Martiño) біля входу в ріа-де-Віго, оголошені Морським національним парком у 2002 році разом з Ons, Sálvora та Cortegada. Влітку для відвідування потрібен дозвіл, а дайвінг у межах Парку регулює Хунта Галісії. Температура води коливається від 13 °C у лютому до 17 °C у вересні. Звичайна видимість — 6–12 м, з рідкісними вікнами до 20 м восени.
Дайвінг тут визначається фауною північно-східної Атлантики — майже повна протилежність Середземномор'ю. Звичайний восьминіг (*Octopus vulgaris*) трапляється всюди; найбільші особини важать 5–6 кг. Морські павуки, омари та лангусти ділять гранітні стіни з косяками барабульки, пікші та ставриди. Нижче 30 м з'являються палтус і морські чорти неймовірних розмірів. Для підводних фотографів восьминіг — головний герой: у межах резервату він не тікає й дозволяє наближатися.
Видимість тут найкраще описати словом «залежить». У Галісії великі припливи — перепад рівня 4–5 м, — сильні придонні течії й річний стік, що непередбачувано каламутить воду. Три дні атлантичного шторму можуть знизити видимість до 3 м на цілий тиждень. П'ять днів сухого східного вітру — і вона підіймається до 15–20 м. Загальне правило: приїздити восени після тривалого стабільного погожого періоду. Травень і червень нестабільні. Серпень коливається від непоганого до посереднього залежно від припливів. Вересень і жовтень — найкращий вибір.
Основні точки: O Castelo (між островами і берегом), Cantil de los Viaos (стіна в південній частині Сієс), A Pereira (скеля з гротами), Os Estramundis (мішана донна фауна), Punta Vicos (місце існування восьминогів над піском і каменем). Глибини — від 12 до 35 м. Головні дайв-центри розташовані у Віго та Cangas do Morrazo, трансфер на швидкісному боті займає 30–45 хвилин.
Необхідне спорядження: напівсухий костюм 7 мм як мінімум, вбудований капюшон, рукавиці 5 мм, товсті боти. У сухому костюмі у квітні й травні значно комфортніше. Хто приїздить влітку у 5 мм неопрені, гарантовано мерзне вже з другого занурення за день. У Галісії холод обмежує час на дні раніше, ніж закінчується повітря або настає декомпресія.
Як дістатися: аеропорт Віго обслуговує обмежену кількість європейських маршрутів; нерідко зручніше прилетіти в Santiago або Porto і доїхати машиною за 1,5–2 години. Розміщення у Віго, Байоні або Cangas. Дайв-центри Віго — Galisub, Vigo Diving та інші — беруть 50–65 € за супроводжуване занурення з обладнанням. Доступні пакети на 4–6 занурень. Виїзди до Сієс плануються з урахуванням припливів. Взимку центри працюють у скороченому режимі.
Тим, хто їде з Єгипту чи Мальдів із очікуванням прозорої води й барвистих рифів: палітра тут зелено-коричнева, не блакитна. Коралів немає — тільки анемони й губки. Фауна крипта, не видовищна. Вода рідко буває кристально чистою. Галісія — для дайверів, які хочуть побачити справжню підводну Іспанію, а не туристичну листівку. З правильними очікуваннями їдеш задоволеним; сподіваючись на середземноморську прозорість — їдеш холодним у найпрямішому сенсі.
Зрештою, дайвінг у Галісії — це вміння цінувати інший вид занурень. Момент, коли п'ятикілограмовий звичайний восьминіг дивиться на тебе впритул із гранітної тріщини, або коли на стіні за температури 14 °C знаходиш атлантичних голозябрових молюсків, — не має аналогів на іспанському Середземномор'ї. Фізично вимогливо й візуально щедро лише для тих, хто вміє дивитися. Після кількох поїздок це залишається єдиним місцем в Іспанії, де море досі відчувається по-справжньому диким.